Привіт, пташко моя! Чи спиш вже?
- Ні, не сплю, а про тебе мрію...
Так далеко ти, так не близько,
я до тебе всім серцем лину.
Спілкувались так душі щиро,
а тіла часто досить лукаві.
Як зустрілись — не зрозуміли,
що не очі, а душі праві.
Після зустрічі розгубились,
Не на те, видно очі чекали.
Сумно зорі на них дивились.
Знали зорі - тіла не праві.
Бо небесну зіркову силу,
що незримо їх поєднала,
так безглуздо розпорошили
на буденні події і справи...
Не пізнали чогось...не впізнали...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2018
автор: Tanita N