🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨́🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨
Біле полотно, масляні фарби,
Ніщо не зіпсує цієї карми.
І пензлик - пруткий, наче лев,
Й водночас ніжний, наче цвіт дерев.
Почну я малювать картиноньку свою,
Що намалюю - зараз я вам опишу :
Самотнє море тихо засина,
І морський бриз легенько подувє.
Напевне, цей бриз море колиха,
Він морські хвилі легко роздуває.
Небо вдягнуло барви чарівні,
Сховалось сонце за хмари чудові,
Все стало гарно, наче увісні,
Як мої мрії різнокольорові.
Але, чогось мені не вистарчає,
Ізюменки в картині цій немає.
Чогось такого вільного, простого,
Як птаха в небі, чогось неземного.
Такого білого, легенького у небі,
Як чайка, ось моя потреба !
І тільки промайнула думка ця
Упав мій пензлик в білий, дивина !
І без команд моя права рука
Почала малювати білих два крила.
За ними тулуб, шия, голова...
І все, готова ця пташинонька.
Тепер картина моя досконала,
Проте мені чогось тут таки мало.
Сюди б іще хоч крапельку дощу,
Щоб розмивав він всю печаль мою.
А також, ще золоту рибку,
Таку малесеньку, і зовсім не велику,
Щоб та виконувала мрій багато,
Тоді би на душі палало свято.
Ну от і все, картина моя вже готова.
Ось у кімнаті, на стіні висить, як нова
Буду тупер на неї поглядати,
І мов в колисці душу колихати.
🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨🎨
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818377
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 21.12.2018
автор: StoneSoul