Піду я дикими стежками
Де поле маки постріляли
Де не ступив би ліво,право
Там сонце палить краї.
Піду у гори до вершини
Де душі звалюють лавини.
У межі де мольфари злидні.
Там зясь...і брами не відчинять.
Піду де дикі бджоли
Меди сотують із полині
Мені нектару жменю з нього
Тебе відпою,як дитину.
А світ зчарую в добру пору,
Щоб не волали люди хижі
Щоб Ангел колисав дитину,
Щоб дике стало все смеренним,
Щоб трутні не валили бджолів,
Щоб зуби карієс здолали,
Щоб люди шкури вовчої не одягали.
Піду ж кажу,піду вже шидко
В печеру хай же буде низько,
Та в них я святість віднайду,
Бо чистоту туди внесу,
Добуду там водиці жменю
І оживлю,що в вас вже вмерло.
Святого Духа крепість вічну,
Що навіки у склепах міста.
Востала віра і довіра і
об"єднала всіх любові сила.
Піду я знаю не дарма,
мозолі в кров,то просто знак.
Все кровоточить тлінне,тлінне
Без батогів возкресле мильне.
Я вже в дорозі поготів
Почала з себе,з диких місць.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818435
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.12.2018
автор: Плискас Нина