Така щаслива тим, що доні в мене є,
Обидві добрі, щирі та красиві.
У їх тілах життя ключем живильним б’є
І мудрість зріє, мов зерно на ниві.
Заміжні нині вже і мамами їх звуть
Мої малі внучата-пташенята.
З добром у світ ідуть і діточок ведуть.
Як бачу їх, стає і будень святом.
Так хочу, щоби Бог крізь бурі і вогні
Проніс їх і зі цвіту сплів їм долі,
Щоб сонцем день для них світився у вікні,
Щоб гідно свої виконали роді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818460
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)