Я не пишу. Пробач мені. Пробач.
Зима холодним подихом накрила…
Веде душа свій споконвічний Плач
В Долину Сліз. Я опускаю крила.
Бреду я самотою між людьми,
Бо плач з слізьми не хочу римувати.
Шумлять тополі – одинокі Ми.
Лиш вітер з нами може загравати.
Скуйовдить чуб, і далі вируша,
Його сережки манять, не глибини…
Я не пишу, пробач. Мовчить душа.
Забудь усе. Колись твоя – Ірина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2018
автор: Ірина Лівобережна