[i][b]Грудень[/b] - для мене місяць більше печальний, ніж радісний. У грудні в ніч на 18-те шість років тому відійшла мама... Дні поминань мами з роками перетворюються на ностальгійні спомини, коли всі з нашої родини були ще живі, а я - ще мрійливе дівчатко, оточене турботою і ласкою старших...і казкою довколишнього світу.
[/i]
…і ми ще діти – милі та веселі…
І хата, наче світиться, нова –
в чеканні див пресвітлого Різдва
у білі рядна вбралися оселі,
і наші всі зібрались за столом
на «отченаш» - родиною…споло́м…
Діткаються уста живильних слів –
І постають з святочної молитви
обличчя ближні, що в сю мить розквітли,
як ружі ніжні з ангельських садів…
…Там мама – юна, мама – молода…
Там баба з дідом у святочнім вбранні,
Там ллється в мелодійному зітханні
Дзвінка старовкраїнська коляда.
Вершинно так і затишно довкіл –
І невтямки про долі грізні знаки:
Пощо́, пощо́ вплелись червоні маки
У цей небесночистий виднокіл.
…Ні-ні…не треба…мить цю не згубім –
вона у часі нам дорожча злота –
відкриє Небо Зоряні Ворота,
Різдвяна ніч постукає у дім…
…І оживе бурхлива течія –
Із голосів найближчих, найдорожчих,
І одцвітуть нестримним сміхом рожі
Святої ночі і Святого дня!
Різдвяних див блакитні каруселі,
Де ми ще діти - милі та веселі…
[i]22 грудня 2018[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818583
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 22.12.2018
автор: Сіроманка