Життя таке крихке, таке тендітне.
Висить на волосині повсякчас,
До сонця тягне руки нині, квітне,
А завтра смерть глядить йому в анфас.
Не кожен час свого відходу знає,
За планом чи як-будь собі живе:
Бува, у сім комор добро складає,
Бува, на вітер кидає усе.
Та скільки б не світила, гасне свічка,
І треба йти, і щось таке лишить,
Що не накриє тьма, не змиє річка,
Не з’їсть іржа, вогонь не спопелить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818643
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.12.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)