О воле, безкінечна і безкрая,
Пошарпана вітрами , не мовчи.
Ти у душі моїй озвись словами,
Тебе почую, тільки не кричи..
Тебе побачу я й поміж дощами
Скупими і студеними як лід...
Між променями сонця і зірками,
О , воленько, і там знайду твій слід.
А як інакше можна жить на світі?
Людина я, пробачте, не слимак.
Буденність зла, скупа, несамовита,
Та хочу волі я пізнати смак!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818755
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2018
автор: Світлана Петренко