Засипає снігом сад мій,
Замітає всі сліди.
Він немов зібрався спати
І чекати до весни.
Тихо в сад приходять сни.
Прикрашає іній віти,
Уповільнюється час,
У саду співає вітер
І кружля сніжинки вальс.
Все новий складає пазл.
Сніжно білим оксамитом
Срібні голки шиють мить,
Уночі зустрінуть світлом,
Подарують вдень блакить.
Знов надія закипить.
Ходять сни зимовим садом,
Пазл складають із надій.
Час лікує, вже не складно
Розпочати день новий.
Прокидайся і радій!
До весни ще так далеко,
Тішить сніжне покриття.
Слід новий лишаю легко,
Ще далеко каяття.
Снігом стелеться життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818843
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.12.2018
автор: Марина Панфьорова