Любов розтопить кригу самоти,
і жабку перетворить на принцесу
А нелюбов все робить навпаки -
принцеса жабкою стає в кінці процесу.
Секрет цих перетворень - у серцях,
які є поруч: любляче - чарує,
красою наділяє, блиск в очах
від нього. Ну а байду́же - холодом мурує.
Краси не бачить...Все йому не так.
Від холоду душа, як у куток загнана.
Немає некрасивих, є - несмак,
невідповідність блюда і гурмана.
Не некрасиві. Просто не цвітуть.
Ще сплять, чекаючи на теплу днину...
Дай Бог їм дочекатись ту людину,
Яка побачить справжню їхню суть.
Торкаючись чужої самоти,
Потрібно дуже добре пам'ятати:
Не розчаруй, не дай душі зів'яти,
щоб не пила такої гіркоти.
Зігрій теплом душевним, поможи,
якщо ти в силі, словом, а чи ділом.
Щоб стало краще у його житті,
розквітла щоб душа і се́рденько зраділо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818859
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2018
автор: Tanita N