Ковток вина і зразу кров заграла,
В бокалі ще бушує буревій…
Бо кожна крапля - це зоря, що впала,
Лишає радість у душі моїй.
Вино червоне, п’ю і не нап’юся,
Коли горить лампадка у куті.
Я за вино до Бога помолюся,
Бо добре знаю – ми не всі святі…
А от, щоб пити варто мати розум,
Вино у міру Богом нам дано.
Лиш треба знати ту єдину дозу,
Щоб йшло життя, а не було кіно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818884
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2018
автор: Віталій Назарук