Рубці життя, лишає час у спадок
На згадку про душі нестерпний біль
Болить, коли впускає сердця ґанок
Печаль.. Що роз‘їдає, наче рану сіль
Коли мій дух під натиском вагання
Я бачу шлях але стою в пітьмі
З серЕдини зриваються благання
І я кричу-вперед , губами що німі
Це сновидіння-спомин, де тебе долають
А ти підкошенний в тенетах наче звір
Де переплетення думок себе карають.
Там прокидаюсь під падіння власних зір
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818886
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.12.2018
автор: skif.art