Як тяжко умирають люди.
Герою легше у бою –
за ближнього підставив груди
і опинився у раю.
Не хочу мучитись роками.
Але мурахою на дні
усе життя копаю яму
своїй душі в самотині.
Тому й народжуються вірші.
І кожен – як моє дитя.
І проживу багато більше,
аніж одне моє життя.
І веселішає на серці,
неначе маю вже за сто.
Та не запитує ніхто, –
[i]ну як воно тобі ведеться?
– А як із бісами у герці,
заклавши душу у лото.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818906
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2018
автор: I.Teрен