Мамі рідній Галині Панфілівні присвячую
Єсть у серцях
направду хто хотів
хлів чи печера.
І радість! –
і спів!
Яблука.
Запах соломи; снігів.
Дзенькнув цей
перший дзвіночок Христів.
Що є краса із снігів!
Перший розлив.
Бог це собі постелив.
Чи що знайоміш – солома і сніг!?
Слід, слід саней.
Й настил. Й сліпучий наспів...
Ти – не ти – біг!
І збулось, і прости
всіх!
Солома! до Бога твій біг.
А у серцях –
вправду хто що хотів...
В радість і серце,
і серце у спів!
Цар всіх царів!
Бог всіх богів!!
Й соломи-золотка –
настил.
Сів Бог. – Спочив.
18.12.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819027
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.12.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович