-Чому забув давно ти рідну мову,-
-Облиш, не хочу пашталакати знову.
-Не личить це завжди тобі говорити,-
-Тоді припини під мене словом рити.
-Хіба не краще мене знаєш родиму,-
-Люблю її запах, рідної ватри диму.
-Материнське у горлі твоїм застрягає,-
-Красою її, як струмом, мене проймає.
-Книги, не писані нею, лиш читаєш,-
-Наскучив, надто об цім мало знаєш.
-Набридло, мабуть, всюди її вживати,-
-Чарівність її ніколи ніяк не здолати.
-Вуста твої нею всюди щоразу німі,-
-Я з нею,- то промінь надії в пітьмі.
23 грудня 2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819067
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.12.2018
автор: Володимир Кепич