Твої слова - іржавий цвях
у моїй скроні.
Вкладаю я фортеці стяг
в твої долоні.
Лоскоче шкіру біля серця
твоє лезо -
смертельний танець диких терцій
з полонезом.
Не знаю я твого обличчя,
ані ймення;
чи ти для винищення більше,
чи спасення?
Запишеш в пам'яті пером
криваві рани,
щоб не загоїли ні ром,
ні нові дами.
Проллєш з очей кислотний дощ
на душу рясно
і, наче ядерна зима,
залишиш язви.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819201
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2018
автор: Віктор Ковач