Цей зорепад останній у житті,
І цей світанок прохолодний,
І сірі очі дивовижні,
Які люблю понад усе!
І ця зима казково-біла
Мабуть, остання у житті......
А я ж так хочу,Боже, жити-
Я мріяла синочка ще родить....
Та доля-неблаганна штука,
Не в силах ми її змінить!
Я донечок своїх до серця пригорну,
Ховаючи в очах гіркучую печаль.
Не треба,мої любі,сумувать,
До вас з небес всміхатимусь щоденно!
Я стала речі цінувать,
Які раніш не помічала!
Любіть життя,шановні друзі,
Любіть щосили,кожну мить!
Частіш добро впускайте в душу
І серцю не давайте зачерствіть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819298
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 28.12.2018
автор: Зозуленька