Вогонь горів, спопелював все вщент.Давно не миле..
Лиш горделива постать промайнула десь, попереду
Сліпії очі в зрячого втрачая бездоганне, особливе
Сірник додолу ....і мости. Ні жалю,ані вереду..
У спину подих. Тінь, душа..Шкода-вона не гріється
Вчепилась за тоненькі волосини...Їх переплести..
Чекає часу, попілом надій в лице завіється
Й цеглинку за цеглинкою терпляче відбудовує мости..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819325
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2018
автор: Katran