Маленьке плесо невеличкого ставочка
Гусей купає вдень, а вночі зорі,
Хлюпочуть хвилі, бавляться в пісочку
І гомонять тихенько з осокою.
Розхвилювались, розшумілись верби,
Як в пісні тій співається народній,
В кінці високої й крутої дуже греблі.
Чого б це раптом, може чують горе?
А, може просто вітер-розбишака
Як прилетить - розтріпує їм коси,
Поки вони не починають плакать,
Тоді на якусь мить затихне трохи.
Лиш небо синє сонечком всміхнеться,
Зрадіють верби, плакать перестануть
І, як в люстерко дивляться у плесо,
Де віддзеркалює їх врода незрівнянна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819472
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.12.2018
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський