Сідає зоря і сповільнився час
Межа переходу від світла до ночі
Все так переконливо свідчить про нас
Небес глибочінь - твої карії очі
Я в них потонув і нема вороття
Спаленні мости і без повороту
Я муки свої відпустив в небуття
Розвіяв коханням життеву дрімоту
Твій дотик руки печаттю небес
Змінив полюси моєї планети
Піднявшись з колін я ніби воскрес
Тепер я лиш вірю в хороші прикмети
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2018
автор: skif.art