Угля моя Угля- яка ти красива,
ти у себе закохуєш як гоцулка-дівчина.
Тебе річки оповили як коси дівчину,
а ще бачу над селом сніжну полонину.
Угля моя Угля-я тебе все хвалю,
тебе рідна як матір я єдину маю.
Гори,ліси та гірські річки,
це є символ Углянської краси.
Уля моя Угля-як чую за тебе,
радість й гордість на душі панує у мене.
Я сам з Углі я твоя дитина,
якій рідна домівка над усе най мила.
Угля моя Угля-земле моя рідна,
ти красива коли в цвіту і коли вся сніжна.
Тебе рідна описати треба слів багато,
і картини малювати треба теж завзято.
Угля моя Угля-я горжусь тобою,
зачарований з дитинства красою такою.
З тобою буду село моє-клянуся навіки,
у душі у мене твої-землі,гори і сріблясті ріки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819557
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2018
автор: Бабич