Коли настане день
і зійде сонце, розквітуть троянди.
Коли настане час
я збиру квіти душі у фарби,
і розмалюю сурові стіни замків,
ти тількі повір у казку.
Коли настане час
шепоче солдат в окопі,
одітий в хакі.
Повернемось зі славою
західних вітрі.
Коли настане день.
Я прийду у храм старий і кволий.
Та поки не настав час,
вогнем та мечем за правду
Коли настане день?
десь чули молитву птахи
з вікон храму, серед ниток доріг
жінка щось шепоче про війну.
"Тількі повернись живим"
Слова сильніші гільз,
під шкірою ніби ударом струму.
Коли закінчяться дні
Подумки в голові дідуся,
ніша ніби груз під ноги.
Рахуючі копійкі-фальшиве золото.
Коли настане день.
І закінчиться театр"правда"
Зостанемось лиш вітром,
Чі попелом лежачим на траві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819604
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.12.2018
автор: Володимир Кос