Єдина мить, коли із грудня в січень,
Коли новий почато календар.
Так з року в рік, без клятви і освідчень,
П’ємо життя по краплі, як нектар.
Роки, мов птахи, мають дужі крила,
Несуть нам миті в сиву далину.
І білі хмари, мов життя вітрила,
Приносять солод з смаком полину.
І крізь роки, коли стомились крила,
Коли почавсь останній календар.
Збираємо в кулак останню силу,
Життя свого тримаючи удар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819791
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.01.2019
автор: Віталій Назарук