Над прірвою ти зупини його, Ангеле!
Не дай пропасти цій душі з відчаю!
І неприкаяність, що злом засліплена
нехай не стане йому силою вбивчою.
Ти підніми його, чуєш, Ангеле!
Він не слабкий, лише бідою зломлений.
Знайди для нього ти слова правильні,
щоб повернувся він до себе оновлений.
У будь-кого буває час відчаю,
не кожен може швидко з цим впоратись,
та допомога приходить, і звично вже
наш Ангел поруч, він не буде скаржитись.
Обійме, сльози витре він крилами.
Відчуєш силу слів його лагідних.
І. поступово те, що було кригами
розтопить сонце їх сердець праведних.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2019
автор: Tanita N