Ніч укриває притомлене село
Лиш ви́тканим пуховим покривалом.
Втирає місяць хмариною чоло
І бородою з висоти киває.
Нарозпір хвіртка — й завіялась зима,
Охоче порядкує у садибі.
Бач, на подвір’ї вже клопотів нема,
То у садок дрібненько вона диба.
Сіренькі тіні розклала по снігу.
За сторожів-- обметані дерева.
Й не заманеться приблудному сичу
Жахати ніч ні нявканням, ні ревом.
Всі порошини розпороши́ла ніч
Й, зубо́жіла, сховалася в перини,
Прогнав світанок рожеві дрімки пріч,
З-за обрію проміння сонця рине.
Зима явила перві́сну чистоту.
Під пудрою депресія осіння.
І геніальну природну простоту
Поклала на вівтар вмиротворіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819907
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.01.2019
автор: Valentyna_S