...твої уста палкі,
ти немов розжарена куля,
яка підіймається над Землею
і зависає - нестримний павук,
який чатує на свою жертву.
Божевільні очі,
подвійними парами пожирають мої рухи,
викрадають енергію динаміки,
заховуючи мене у космічний войд.
Почорніле небо твоєї тіні закрило Сонце від квітів,
які ледь розпющили очі.
Промінь твого погляду був останнім,
що змусило їх завмерти.
Наскільки далеко треба зайти, щоб змусити вогонь мовчати?
© Ольга Баландюх, 01.11.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820072
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2019
автор: Ольга Баландюх