За вікном завія замітає даль,
Сам себе жалію - схлипується жаль.
У саду під снігом тихнуть яблуньки,
А думки між ними навперегонки.
Доля чи недоля – Божий промисел,
Думи вечорові – добрі помисли.
Стелю і лягаю, вип’ю свої сни,
Сам себе благаю, дочекай весни.
Ловлю давні звуки крізь галуззя літ,
Зустрічати мама вийдуть до воріт.
Заховались роки в вечоровий дим,
Серце мов мембрана – дзвоном золотим.
Парище
2019.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820098
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський