У ледаря життя все нанівець,
Гойдається, як яблуня безплідна...
Коли людина поступає, як Творець,
Вона стає тоді богоподібна!
Навколо неї все буяє, все цвіте,
Сріблять сніги чарі́вно її скроні,
Нас вабить її серце золоте,
І голуби сідають на долоні.
А в ледаря фантазії одні,
Нічого цінного, як у хліву полова,
Сидить і зерня лускає на пні,
Пуста і непотрібна з ним розмова!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820105
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.01.2019
автор: Протоієрей Роман