Повагом відчиняй, поволі, бо туга туг
окриком тихим заповнює все навкруг;
погляд у шпарку, одна із її наруг,
в годину, як тріщини у прозорім льоду, розлогу,
в стрімкому безумстві потужних зустрічних смуг,
вкупі із платтям злущується на підлогу…
І миті немає – тягнеш, мовляв, тремти,
гори яскравіше, і валишся з висоти…
Туги позбудешся – згадуй, якщо кортить.
Не згадуй, щоб не дражнити бога.
Автор музики і виконавець [b]Олександр Кононученко [/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820242
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2019
автор: Єлена Дорофієвська