[i]А небо сьогодні розкішне ;
по ньому повзають кішки,
вівці, коні, лисички...
І я не позбавлений звички
Бачити у мареві рідне,
безмежне, різноманітне.
Так тягне якимось магнітом
підійматися над світом.
Хоч на хвильку безрозсудну,
не піддаючись осуду
важкого тяжіння Землі, -
пропаду в легкій імлі.
Та залишу координати :
там, де хмари бентежно патлаті,
там, де коси чесали веселки,
там обличчя сховають серпанки.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820244
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2019
автор: Мандрівник