Притухають зірки. Попіл, холод і дим.
Умивається ніч над озерцем німим.
Заглядає у шиби сини́зна, мов шовк,
Чи небачений сон із кімнати пішов.
Не лишилося й сліду. Митарства одні,
Й божевільна наснага палає в огні.
Порятунку від мене не жди, не проси —
Спершу ватру в мені ти сама погаси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820271
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2019
автор: Valentyna_S