Колись дефіцит був вільного часу,
На горло ставали вперто турботи
Завзятої, потрібної іншим, роботи,
Доручень виконати, не собі, масу.
Здавалось, що завтра заллєш гасу
У мрій світильник, та бракло охоти
Здолати вщерть ліні напад сухоти,
Поволі стати власного життя асом.
Валились, як з піску замки, плани,
Змивала всі бурхливого часу ріка,
Ятрили душу нездійсненого рани.
Змелена злаку життя нарешті мука,
Везуть на захід її майбутнього сани
Туди, де чекає смерті кістлява рука.
7 липня 2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820369
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 06.01.2019
автор: Володимир Кепич