Старі діди з носами-картоплинами
І бро́вами, що їм закрили зір.
Вони своїми згорбленими спи́нами
Колись тримали світ, і world, i "мір".
Старі діди з руками препокрученими
І ву́хами такими, як слони.
Вони лишають внуків заонучених
Для миру, для кохання, для війни!..
Старі діди з ногами нестоячими
І зморшками подібними до гір.
Вони – як ми – колись були гарячими,
А зараз зір їх звернений до зір.
03.01.2019 р. © А. Тофан
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820486
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.01.2019
автор: Андрій Тофан