Зимове сонце вирвалось на волю
Й втікає чимскоріше від нечеси.
В малиново-фрезовій чистій льолі
То з’явиться, то щезне мовби Несі.
Та об клубок спіткнулось ненароком
Й шафраном зразу ж плюснуло гарячим.
Звелось й пливе зі мною поруч, збоку,
У вічі дивиться, чи я не плачу.
Йду, де на мене хтось іще чекає.
Йому ж розцілувати сніг весь конче.
Тож свиснуло мустангу малахаєм--
На нім дістатись Гімалаїв хоче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820581
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.01.2019
автор: Valentyna_S