Наш Всесвіт

Узяв  на  руки  та  підніс  до  неба
До  свого  неба  в  свою  глибочінь.
Просила  я  казала,  що  не  треба...
Не  в  змозі  ще  прийняти  цю  твердінь

А  ти  мовчав  і  пильно  так  вдивлявся  
Проймав  до  дна,  стираючи  границі
І  десь  у  складках  вік  стиха  всміхався,
Розширюючи  поглядом  зіниці

Ті  сині  очі  були  цілим  світом
В  них  відбивася  розпач  біль  і  мука,
Як  спрагло  ти  шукав  себе  цим  літом
Твоя  печаль  омана  і  розлука

У  них  світилися  любов  і  тихе  щастя
Прожита  мудрість,  знайдене  натхнення
Таке  незвичне  вранішнє  кохання
Як  ореол  надії  і  спасення

Я  задивилась  в  них  і  потонула
Так  легко,  просто,  жодного  протесту
А  ти  всміхнувся  ніжно  і  беззвучно,
З'єднавши  разом  наш  великий  Всесвіт

16  жовтня  2018  року  (17:00)  
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820644
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2019
автор: Apples