Я піду стежиною у зимовий сад,
Де колись рясніли сливи й виноград.
Де в зеленім листі співав соловейко,
Де від слів Твоїх бентежних тьохкало серденько.
Що минеться літо швидко, я не сподівалась,
Тепер тут самотньо згадка у снігах зосталась.
В кучугурах сніжних тихо спочива,
Як Твої не сказані, до цих пір, слова.
Я піду стежиною у зимовий сад,
Але чомусь не знаходжу дорогу назад.
Куди не погляну , все кругом не те,
Та Твоїх слідів ніякий сніг не замете.
09.01.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820713
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2019
автор: Валентина Рубан