Я не хочу прощатися з хатою,
Вона рідна, як мати мені...
Почуваюся в ній я крилатою,
Дуже вдячна за все це я їй...
Тут були і весілля, і проводи,
Будні й свята завжди на порі...
І останні зробили тут подихи,
Найрідніші мої дорогі...
Тут дітей зустрічаю з дороги я,
І онуків своїх дорогих...
Прислухаюсь до кожного шороху,
І дзвінків я чекаю від них...
Тут читаю, дивлюся і слухаю,
І міркую про долі людські,
І пишу, і складаю, й дивуюся,-
Щось вдається мені, а щось - ні...
Чистим серцем і духом у мріях я,
Та буваю і в розпачі я,
І сумною буваю, і тихою,-
Розуміє все хата моя...
Тут живу я працюю і дихаю,
Ще й на радість надіюся я...
І ходжу, шкандибаю і цвигаю,-
Тут і пристань, і доля моя...
І про все, що було тут я згадую,
Була ж в мене чудова сім"я...
Переповнена щастям й увагою,
І сльозою умита була...
Розлучатись не хочу я з хатою,
Ще Надія і Віра жива...
Що було тут завжди пам"ятатиму,
Й завершатиму власні жнива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820720
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2019
автор: геометрія