Поруч з Вічністю
жалюгідною є
усіляка часовість!..
Світло обійме свідомую волю
і розум
і душу,
Йду по асфальту, і дивно це,
йти таки мушу,
Слово ж бо пише в мені
нерозривную згорнену повість.
Забраний я із розгортки,
де тьма,
тьмоісторіпрозовість.
2002,
середина Великого посту
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820721
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.01.2019
автор: Шевчук Ігор Степанович