Агов! Спинись
І озирнись нарешті.
Чи ти щасливий чи насправді ти живеш?
Чи до мети ти йдеш?
Чи робиш щось для мрії?
Як ти живеш? Сам подивись на себе!
-Та знаю,що живу як-будь.
Живу з людьми,яких я не люблю
І на роботі я,яку я не терплю.
Я не живу,лише існую просто.
Чекаю часу,коли зміню все.
Якось одне,якось друге.
Часу нема, треба робити все,
треба всім слугувати,слугувати.
Безглуздо всім допомагати.
-Агов, вже досить існувати
Почни вже жити, планувати,
всі мрії свої осягати!
Почни радіти і кохати,
почни ти жити вже - не існувати!
Люди почніть жити по - справжньому. Будьте коханими і перебувайте зі своїми коханими і потрібними людьми. Не думайте,що подумають. Живіть своїм життям. Життя у кожного одне. Не забувайте,що потрібно завжди залишатися людьми,а не ставати байдужими і жорстокими створіннями. Світ починається з кожного з нас - не забувайте про це
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820726
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2019
автор: Лілія Левицька