* * *
Протопчи стежину босими ногами,
Щоб у полі чистім залишити слід.
Хай оця стежина все веде до мами,
Чи надворі літо, чи іде десь сніг.
Нехай не зупинять ні дощі, ні зливи,
Ні морози люті, страшні сніговії.
Хай тебе зустріне матінка щаслива
І усе розквітне на її подвір’ї.
Матері вклонися, пригорнись до серця,
І сльоза умиє мамине лице.
Та щаслива зустріч нехай не минеться,
Вічно долі будеш вдячний і за це.
Матері старіють, діти виростають,
У великім світі губляться сліди.
І у чистім полі стежка заростає,
Чи може зимою заметуть сніги.
Та весна надійде, сніг навкруг розстане,
Втрачену стежину важко віднайти.
Все самотнім будеш, як мами не стане,
Як її покличуть в вічність відійти.
Хай не заростає стежина до мами,
Куди б тільки доля не сказала йти.
Хай її усмішка завжди буде з нами,
Пронеси з собою через всі світи.
22.12.2002р.(Михайло Чир)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820840
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2019
автор: Михайло Чир