Звитяг історія, хоч копали чобітьми,
Нехай завидують нам світу народи,
Ментальності іншої, недолі заброди,
Були та хочемо залишатись людьми.
Траплявся часто з нами казус зими,
Здавалося рідних дітей не народить,
Народ без райської життя насолоди,
Розвівались лиш над згарищем дими.
Мільйонно разом билися на Майдані
За гідність, щоб далі не стало Руїни.
Надії канули, і залишились зітхання.
Не будьмо свідками трагедії України,
Полишмо плачів нікчемних ридання,
Всі як один, нараз втілимо усі зміни.
13 липня 2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820890
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 10.01.2019
автор: Володимир Кепич