Зимонька-зима
снігу намела,
у полі крутилась,
замети вертілись.
Уранці й уночі
морозець ускочив,
і був на світанку,
глянув під фіранку.
Малював узори
неначе убори,
для зимоньки-зими -
прегарні килими.
Плетені килимки
для морозної зими
ткали й вишивались,
на землю укладались.
Тепер у полі й лісі,
садочку і у стрісі
лежать чорно-білі,
а плетива сухі.
Відслонює фіранку
хмар сонечко зранку
і стануть блищати,
кристалами сіяти.
Блискучі ниточки,
паєтки, блискітки,
мережива – то іній,
синій відблиск тіней.
Ця зима ходила,
із собою носила
рукоділь серпанок,
милуйтеся на ранок.
Милуйтеся зранку,
а ще по обіді,
щоб вдень та звечора
здорові всі рідні.
Здорові й щасливі,
вдачливі й багаті,
миру і достатку
українській хаті.
А зимонька знову
із рукоділлям йде
і щастя, і долі
усім принесе.
8.12.2018-11.01.2019.
Світлина автора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820998
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 11.01.2019
автор: Светлана Борщ