"Пробач мене дівчино, за таке життя!
Поганого тобі зробити я нічого не хотів.
Але так сталося, не моя вина.
Так Бог розпорядився моїм життям.
Я мушу йти пробач мене, не плач!
І вибач за те, що більш не можу бути я з тобою.
Мушу іти я до Всевишнього.
Давно вже кличе він мене.
Пробач кохана, що дверей не відчиняв.
Пробач, що на порозі гірко плакала,
Я також за дверями плакав.
Але їх відкрити я не міг.
Просто хотів щоб ти скоріше все забула.
І більш не згадувала мене."
Такого листа отримала вона
За десять років як його не стало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821210
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2019
автор: Чечен