Розтали сніги і забулися криги.
Не треба ховатись від холоду вдома
із чаєм гарячим, занурившись в книги,
вслухатися в те, що шепоче утома.
Тепер я послухаю шепіт природи,
яка цілу зиму спокійно дрімала,
відчую легенький порив прохолоди.
Тепла березневого сонця замало.
Весна надихає і лагідно в’ється
хрещеною сонцем і небом добою,
о Музо, освячена полум’ям серця,
цієї весни хочу бути з тобою.
2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821277
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2019
автор: Максим Чурков