[i]Ми живемо – неначе паралелі,
Своє життя, проблеми і свята,
Але в свідомості безмежнії алеї,
Щоразу мрія у політ зліта.
Там я і ти, навіщо зволікати,
Щоб щастя нам наблизити на крок?
Щоб не хотілося з реальності тікати,
І не благати щастя у зірок.
А поки що, ті ж самі паралелі,
Перетин – повідомлення, дзвінки,
Освячення бажань в душі-купелі,
На відстані… на довгії роки.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821287
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч