Я лагідна панянка. Ім'я у мене - Сніжка,
Але в притулку линуть мої безцінні дні.
– Чомусь до мене, панство, заметена доріжка.
Гостей стрічаю радо, та тільки уві сні.
Нудьгуючи, чекаю і свято вірю в диво.
Що хтось відчинить двері, покличе назавжди.
Ласкаво приголубить, пригорне і зігріє,
Врятує від зажури, самотності й нудьги.
Щосили намагаюсь притиснутись до клітки,
Вдивляючись ретельно крізь памороку вдаль.
Можливо хтось помітить за ґратами сирітку,
Але всі йдуть повз мене, лишаючи печаль.
Немає в мене дому, лише холодна будка.
Зігрітися несила узимку ні на мить!
Не гріє у морози моя хвиляста шубка.
Заснути намагаюсь, та тільки не щастить.
– Пробачте, що жаліюсь вам, пані і панове,
Але від туги вити так хочеться вночі.
– Молюсь, благаю слізно, візьміть мене додому!
Ітиму з вами поряд в яскраві й сірі дні.
Ніколи вас не зраджу! І буду вельми вдячна
За дах над головою і казку без жахіть.
– Характер маю добрий, лише мене побачте
І якнайшвидше звідси, будь ласка, заберіть.
15. 01 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ЗАХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА ТЕЛ. 096 32семь 94 9два КУРАТОР - СНЕЖАНА.
СНІЖКА ЗНАЙШЛА СВІЙ ДІМ! ЖИВЕ В БУДИНКУ! ЩАСЛИВА!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2019
автор: laura1