[i]і розкіш, і підвал - то все чиясь уява,
тож уявіть, який переполох, коли обман розкрито,
вважав, що блискотить, а то темрява,
І світло все втекло крізь часу сито ...[/i]
У того Майстра не житло, підвал,
В його фантазії згубилася реальність,
Що з тих окремих несподіваних похвал,
Його не сприймуть лесть і мстива стадність.
Його обійм ціна? … хіба в[b]о[/b]ни за гріш?
Його слова як лезо найгостріше,
А може в піч усе … достатньо протиріч,
Навіщо голосно: що сильно, це тихіше …
А бути з ним …. тюрма, без розкоші й вина,
Чи ресторанного життя миліше
Оця фантазії й кохання простота?
Ти не кричи … ти говори тихіше …
Що з тих обійм, що з тих відвертих мрій,
Він просить сам: іди, це не для тебе.
А їй чомусь так хочеться самій,
Обрала цей підвал сама для себе …
І раптом цей підвал як цілий світ,
Десь посередині між раєм і землею,
І гості вже сто[b]я[/b]ть біля воріт
З такою ж самою предивною душею …
..........
[i]ось там в кутку ви думаєте книжка,
якісь листки, може цілий роман,
любов прокралась в світ химер і зиску,
а там вже думали, що одягла саван ...
навіть у світі темряви лихої,
навіть у світі тупості і зла,
вона в підвалі з розпачу людського
все лишнє зняла, зовсім роздягла ...
А всередині там була людина,
якій вона себе подарувала,
якій вона себе мов подарунок
на двох долонях простягла ....[/i]
[i]не знаю чи виною то чи ні, то кожен сам вирішує в собі,
буває хтось вирішує любити, буває хтось живе собі у сні ....[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2019
автор: Дружня рука