Дача

Ой  дача,  дача!  Рідна  моя  дача,
Хоч  солонець  —  врожАї  не  малі.
Таку  вже  маю  хліборобську  вдачу,
Не  можу  жить  без  матінки-землі.

Ой  дача,  дача!  Гарна  моя  дача,
Було  болото,  очерет  шумів,
Та  наші  люди  мудрі  й  не  ледачі,
Освоїли,  проливши  сто  потів!

Ой  дача,  дача!  Мила  моя  дача,
Квартира  в  місті  душна  та  тісна,
А  дача  —  то  мені  курорт  неначе,
До  того  ж,  кормить  всю  сім’ю  вона.

Ой  дача,  дача!  Втіхо  моя,  дача,
П’ять  соток  —  родить  і  город,  і  сад,
На  грядці  дива  дивнії  побачиш,
Без  хімії!  І  користь,  і  краса.

Ой  дача,  дача!  Клопіт  мені,  дача,
Бо  поки  з  поїзда  туди  дійдЕш,
Так  стомишся,  що  стогнеш,  ледь  не  плачеш,
Знесилено  в  густу  траву  впадеш.

Ой  дача,  дача!  Ліки  мої,  дача,
На  клаптику  болотної  землі
Таблицю  Менделєєва  побачиш,
Лише  цілющі  трави  підбери.

Ой  дача,  дача!  Горе  моє,  дача,
Коли  наступить  стужа  і  зима,
Кружля  вкруг  неї  «братія»  ледача
Ламає,  лізе,  цупить  задарма.

Ой  дача,  дача!  Щастя  моє,  дача!
Сама  Природа  сили  додає.
Неначе  знову  молода,  гаряча,
Вертає  юність  у  життя  моє!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821571
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2019
автор: Людмила Григорівна