Мороз надворі, а в душі – не лід,
Фіалка радо розкриває цвіт.
Над нею сонце ранішнє стає,
Боцюн у сяйві світла роси п’є.
І хай мороз гризе зубами ґрунт,
Весна в душі веде веселу гру,
В якій за переможницю любов,
Від почуттів тепло, а не від дров.
Людина в світі – то є диво з див.
Їй не накласти на чуття узди.
Лише неприязнь і стійкий ігнор
Нутро спроможні кинути на дно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)