До чого ж прекрасна була наша мить,
Коли так хотілося палко любить.
В обіймах гарячих і ніжних купатись,
Всім чарам блакитної ночі віддатись.
Впиватись вустами в медовії губи,
І ніжитись вдвох до виснажної згуби.
Тіла, щоб в міцне перевесло сплітались,
А ми, щоб не знаючи втоми – кохались.
Дивились, щоб пильно в закохані очі,
Щоб мало було нескінченної ночі
Шалено і ритмічно, щоб бились серця.
Щоб мить неповторна була без кінця
16.01.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821655
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2019
автор: Валентина Рубан